Привіт читач.) Останнім часом розмовляючи з людьми на тему спасіння душі і вічного життя я бачу однакову реакцію у різних людей. Перше заперечення на моє питання:
-Чи не потребуєш ти прийти та примиритися з Богом, щоб мати життя вічне та не бути кинутим у озеро з вогню навічно?
Відповідь або контраргумент виглядає так:
-Мені ж потрібно працювати, я не можу сісти і сидіти.. мені потрібно годувати дітей, я не можу все залишити і чекати вічного життя.. можливо, колись, якось буде, я нормальна людина, я нікого не вбив, у мене стільки проблем, у мене немає на це часу.. так, можливо, це добре що є Бог, але, ну, я вірю в Бога, я не знаю, треба ходити в церкву, це добре, я знаю. А що, мені піти в монастир? Що ти пропонуєш? Щоб я все кинув?
Ось, приблизно такі відповіді з невеличкими відмінностями в деталях. Ок. Я переконаний що це думки більшості людей на Землі, люди однакові, рахунок в банку різний.) Добре. Що маємо? Моя особиста думка.
Що може відбуватися в серцях людей? Щось на кшталт цього.
Природа людини, її тіло, душа, розум, ДНК, модифікував гріх, і тепер людина на рівні підсвідомості відкидає думки про своє майбутнє, в розумінні, що людина не закінчує своє існування після фізичної смерті. В той же час йде підмінна поняття "думати про майбутнє". Людина думає про все що завгодно, но, тільки не про своє справжнє майбутнє яке у кожного наступає в свій час, в час смерті. Чому так складно думати про це? Що за порогом смерті чекає на мене? Також, на рівні підсвідомості людська природа розуміє, що в такому стані, не примирення з Богом, нічого доброго її там не чекає. Тому, природньо для людини, про це не думати. Або, сховатися за парканом слів, про важливість життєвих проблем і їх вирішення. Але, чи насправді людина вирішує свої основні життєві проблеми? А саме, що основна життєва проблема людини є така, що людина йде на вічне осудження в пекло і вже їй винесений вирок, і вже є відповідь на питання де буде людина після смерті. То, чи не здається абсурдним само твердження про неможливість прийти до Бога на тих умових які Він запропонував, в зв'язку з вирішенням своїх життєвих проблем, та брак часу.. чи ще чогось. Мені це нагадує історію першої людини Адама про гріхопадіння:
И услышали голос Господа Бога, ходящего в раю во время прохлады дня; и скрылся Адам и жена его от лица Господа Бога между деревьями рая.
И воззвал Господь Бог к Адаму и сказал ему: где ты?
Он сказал: голос Твой я услышал в раю, и убоялся, потому что я наг, и скрылся.
И сказал: кто сказал тебе, что ты наг? не ел ли ты от дерева, с которого Я запретил тебе есть?
Адам сказал: жена, которую Ты мне дал, она дала мне от дерева, и я ел.
И сказал Господь Бог жене: что ты это сделала? Жена сказала: змей обольстил меня, и я ела.
(Бытие, глава 3/8-13)
Що ми бачимо з цього уривка? Ми бачимо, що Адам звинуватив Бога у тому що згрішив. Адам каже, що то Бог дав йому Єву, а Єва його спокусила, а Єва каже, що то змій її спокусив якого створив Бог.. класична схема, не визнання своїх помилок і перекладування своєї вини на іншого. Це саме відбувається і зараз. Тільки у глобальному масштабі. Люди якби кажуть Богові, у нас немає часу примиритися з Тобою та прийти до Тебе, немає часу змінити своє життя та піти за Тобою, тому що, у нас стільки проблем, у нас стільки турбот які Ти нам послав.. ітд. тп.
Принцип один і той же. Ок. Знову і знову людина повторює слова Адама у своєму життя "це не я, це таке життя". Які наслідки були такої відповіді та такого вчинку Адама? Адама та Єву вигнали з раю та вони стали смертними людьми. Як думаєте, якщо би Адам знав про наслідки своїх дій він би так вчинив? Думаю ні. А скажіть, який недолік знань у сьогоднішній день у людини про наслідки її життя, якщо вона не примириться з Богом? Знань достатньо. Є не бажання змінюватися та "думки про майбутнє", які насправді є самообманом та брехнею диявола і кінець таким речам у озері з вогню. Так яке покарання понесе людина яка має достатньо знань про наслідки своїх дій, якщо Адам поніс покарання не розуміючи наслідки своїх дій? Відповідаю. Гнів Бога в повній мірі, без жалю, буде вилитий на таку людину, і кінець її вже відомий від віку, це смерть фізична та перебування в муках пекла. Єдина втіха яка буде залишатися у людини це розуміння того що відбудеться Великий Суд який бачив апостол Іван. Але, я маю розуміння що цей Суд не витримає ніхто тому, що Бог відкриє кожну думку людини та її наміри, кожна нечиста думка, кожний не чесний вчинок, блуд, обман.. і все що зробила людина у своєму житті буде відкрито. Тікайте від цього суду. З нього одна дорога у озеро з вогню.
Знову повернемося до Адама. Якщо Бог покарав Адама за те що він зробив, що Бог заборонив, то, як покарає Бог людину за те, що вона не зробила те, що Бог повелів і повеліває зараз зробити, а саме, знайти шлях спасіння, покаятися в гріхах та не приходити на Суд, бо кінець вже відомий. Хіба потрібно людині щось заплатити Богу за своє спасіння, хіба потрібно робити над зусилля щоб вгодити Богу. Відповідь. Ні. Потрібно возлюбити Бога всім своїм життям та зненавидіти гріх. Хіба, залишити те, що нас вбиває та веде в вічне відчуження від Бога варте того щоб ми за нього боролися? Хіба, бажання мати вічне життя та бути сповненним любов'ю до Бога та людей не є тим що насправді потрібно людині? Для мене відповідь очевидна. Тільки це насправді потрібно людині- Бог і вічне життя. Все інше є другорядним. Допоки людина не зрозуміє цього і не стане на цей шлях, вона знаходиться під прокляттям і йде у напрямку двух смертей, фізичної і духовної. Як ми бачимо все те, що здається нам якби важливим у житті і де немає руху до Бога це сміття і пиль, і прийде час коли це буквально все стане сміттям і пиллю.
Підведемо риску у цьому питанні. Висновок. Моя особиста думка.
Немає сенсу у житті без Бога. Життя без Бога це уривок існування людини від народження до смерті наповненний речами які людина робить не завжди по своєму бажанню і які не мають сенсу. В Біблії це названо "суєтою суєт" та "життєвою гордістю" і кінець цьому смерть. Сталася підмінна понять що таке життя. Це почалося в Адамі і продовжується по цей час. Гріх настільки обмежив розуміння людини залишаючи в людській природі тільки бажання отримати "корзину життя", відбути марафон, набратися гріхів як песик блох і з відчуттям "виконаного обов'язку" пересилитися в пекло, потім на Божий Суд та в озеро з вогню. Ось така мрачна безнадійна перспектива для людини яка не примирилася з Богом. Питання. Як можна насолоджуватися існуванням, природою, дітьми, працею, всім тим хорошим що нас оточує, з думками про смерть? Як можна так жити? Не розумію. Точніш, розумію але, в повній мірі тільки тепер, коли став на шлях який йде у Божі обійми.
На протязі свого життя я все втрачав, те чи інше, людей, роботу, бажання, стимул до чогось, і не мав бажання за це боротися. Чому? Я завжди вважав що це є моя слабкість і я не повноцінний, не такий як всі, не вмію жити правильно плануючи "майбутнє".. але, тепер, дякуючи Богу, Йому хвала! Я зрозумів, що в моїй слабкості відкрилася сила Бога, який по Своїй великій любові до мене і по Своїй милості НЕ ПІДТРИМУВАВ мене у напрямку руху від Нього та у боротьбі за "повну корзину", за те, щоб мати наснагу боротися у житті та стати "успішним".. Амінь. Бог використовує мої внутрішні проблеми та не "пристосованість" до життя мені на благо. Бог крутий. Бог мудрий. Бог є любов. Я переконався.
Я завжди підозрював, що слова Господа Ісуса Христа мають велику глибину. Всі його притчі, повчання, історії, звернення мають багато рівнів глибини.. і кожний раз людина може відкривати в Його словах для себе щось нове. Так ось, апостол Іван в Об'явленні глава 3/15-16 передає слова Господа до Лаодокійської Церкви:
знаю твои дела; ты ни холоден, ни горяч; о, если бы ты был холоден, или горяч!
Но, как ты тепл, а не горяч и не холоден, то извергну тебя из уст Моих.
Хто як розуміє ці слова. Я розумію їх так. В цих словах Господь звертається до Церкви яка відпала від Нього і навіть сама цього не розуміє і Він попереджає, що таку Церкву Він виплюне. На мою особисту думку це стан більшості Церков нашого часу, теплі.
Холодний чи гарячий. Що означають ці слова? На мою думку, мова йде про людей які або настільки радикальні по відношенню до Господа(гарячі) що навіть роблять якісь дурниці - що занадто то не здраво. Це може бути що завгодно, коли людина не прислуховується до мудрих порад Біблії і не хоче щось змінити в своєму житті а робить щось, що вважає за правильне, але, маючи велику ревноту по Богові.
Також, мова йде про людину яка геть відпала від Господа(холодна) і грішить у всіх напрямках, вона холодна як труп але, в сердці розуміє що робить не правильно і мучиться від цього ставши "жертвою обставин", типо так.
Третій варіант, це християни які думають, що у них нормальні відносини з Господом(теплі) і які пристосували Євангеліє Ісуса Христа до свої життєвих потреб, і якби нічим у своїх діях не відрізняються бід більшості людей в світі, за винятком, що відвідують Церкву чи Дім молитви але, не мають бажання повністю віддати своє життя Господу, якби знайшли "розумну середину". Так ось, чого гарячий виграє на такому фоні від теплого, тому що пити гарячий чай приємніше ніж теплий, ти відчуваєш насолоду.. так, можна обпектися але, думаю, Господь відчуває цих людей і може їх змінити на краще. Так само і з холодним, приємніше пити холодний напій коли жарко, є відчуття, є сенс. Господь показує нам в Писанні що він жаліє нас коли ми барахтаємося в гріхах і бажає зцілити нас використовуючи наш стан для того, щоб ми переконалися, що тільки у Нього можна знайти зцілення від мук серця, тільки Господь може зцілити від гріха, простити, помилувати, підняти, втішити, дати надію. Висновок. У "гарячого" та "холодного" серця є надія, вони, час від часу, відчувають, що потребують виправлення і прощення, совість говорить їм про це і люди, є надія, що таких людей можна спасти. А яка надія на виправлення "теплої" людини яка не бачить, що вона "гола та сліпа"? Яким чином можна таку людину спасти? Тільки через проходження страждань. Тому і відбудеться Велика скорбота щоб пробудити теплих, тому і потрібні стаждання, тому і Господь допустить ці речі. Ок.
Але, я говорив про глибину слів Господа. Ці слова Господа про "гарячих" та "холодних" відносяться до Церкви, до християн. Моя особиста думка, що ці слова також можна віднести до не віруючих людей. І як приклад, слова Господа до фарисеїв, що блудниці та грішники йдуть попереду вас в Царство Небесне. Грішники йшли попереду "благочестивих фарисеїв та книжників" в Царство Небесне. Парадокс. "Гарячі" та "холодні" йшли попереду "теплих". Про що говорить нам це? Про безмежну любов Господа. Легше достукатися до серця грішника. Читач, якщо ти знаходишся в такому стані, що вважаєш себе останнім грішником, знай, ти ближче до Бога в цей момент ніж будь хто. Знай, за твої гріхи заплачено, ти викуплений від влади диявола, ти викупленний дорогою ціною, кров'ю Бога, Сина Божого Ісуса Христа. Ніщо не може стати на твоєму шляху до Бога у вічне життя. Ніщо не зможе вкрасти тебе з руки Господа Вседержителя. Тільки ти сам є твоєю головною проблемою, тільки ти робиш вибір. Знай, що Бог дає тобі вічне життя як дар. Що маєш ти дати Богу за це? Відвернутися від того що тебе вбиває, від гріха. Єдина умова яку Бог ставить перед людиною, залишити свої гріхи, і Бог, Своєю могутньою рукою приведе тебе туди де тебе люблять та чекають, туди де ніколи вже не проллється сльоза, туди де буде твій Небесний Отець. У вічність.
Хіба на це у тебе не вистачає часу?
Ищите же прежде Царства Божия и правды Его, и это все приложится вам.
Итак не заботьтесь о завтрашнем дне, ибо завтрашний сам будет заботиться о своем: довольно для каждого дня своей заботы.
(От Матфея, глава 6/33-34)
-Чи не потребуєш ти прийти та примиритися з Богом, щоб мати життя вічне та не бути кинутим у озеро з вогню навічно?
Відповідь або контраргумент виглядає так:
-Мені ж потрібно працювати, я не можу сісти і сидіти.. мені потрібно годувати дітей, я не можу все залишити і чекати вічного життя.. можливо, колись, якось буде, я нормальна людина, я нікого не вбив, у мене стільки проблем, у мене немає на це часу.. так, можливо, це добре що є Бог, але, ну, я вірю в Бога, я не знаю, треба ходити в церкву, це добре, я знаю. А що, мені піти в монастир? Що ти пропонуєш? Щоб я все кинув?
Ось, приблизно такі відповіді з невеличкими відмінностями в деталях. Ок. Я переконаний що це думки більшості людей на Землі, люди однакові, рахунок в банку різний.) Добре. Що маємо? Моя особиста думка.
Що може відбуватися в серцях людей? Щось на кшталт цього.
Природа людини, її тіло, душа, розум, ДНК, модифікував гріх, і тепер людина на рівні підсвідомості відкидає думки про своє майбутнє, в розумінні, що людина не закінчує своє існування після фізичної смерті. В той же час йде підмінна поняття "думати про майбутнє". Людина думає про все що завгодно, но, тільки не про своє справжнє майбутнє яке у кожного наступає в свій час, в час смерті. Чому так складно думати про це? Що за порогом смерті чекає на мене? Також, на рівні підсвідомості людська природа розуміє, що в такому стані, не примирення з Богом, нічого доброго її там не чекає. Тому, природньо для людини, про це не думати. Або, сховатися за парканом слів, про важливість життєвих проблем і їх вирішення. Але, чи насправді людина вирішує свої основні життєві проблеми? А саме, що основна життєва проблема людини є така, що людина йде на вічне осудження в пекло і вже їй винесений вирок, і вже є відповідь на питання де буде людина після смерті. То, чи не здається абсурдним само твердження про неможливість прийти до Бога на тих умових які Він запропонував, в зв'язку з вирішенням своїх життєвих проблем, та брак часу.. чи ще чогось. Мені це нагадує історію першої людини Адама про гріхопадіння:
И услышали голос Господа Бога, ходящего в раю во время прохлады дня; и скрылся Адам и жена его от лица Господа Бога между деревьями рая.
И воззвал Господь Бог к Адаму и сказал ему: где ты?
Он сказал: голос Твой я услышал в раю, и убоялся, потому что я наг, и скрылся.
И сказал: кто сказал тебе, что ты наг? не ел ли ты от дерева, с которого Я запретил тебе есть?
Адам сказал: жена, которую Ты мне дал, она дала мне от дерева, и я ел.
И сказал Господь Бог жене: что ты это сделала? Жена сказала: змей обольстил меня, и я ела.
(Бытие, глава 3/8-13)
Що ми бачимо з цього уривка? Ми бачимо, що Адам звинуватив Бога у тому що згрішив. Адам каже, що то Бог дав йому Єву, а Єва його спокусила, а Єва каже, що то змій її спокусив якого створив Бог.. класична схема, не визнання своїх помилок і перекладування своєї вини на іншого. Це саме відбувається і зараз. Тільки у глобальному масштабі. Люди якби кажуть Богові, у нас немає часу примиритися з Тобою та прийти до Тебе, немає часу змінити своє життя та піти за Тобою, тому що, у нас стільки проблем, у нас стільки турбот які Ти нам послав.. ітд. тп.
Принцип один і той же. Ок. Знову і знову людина повторює слова Адама у своєму життя "це не я, це таке життя". Які наслідки були такої відповіді та такого вчинку Адама? Адама та Єву вигнали з раю та вони стали смертними людьми. Як думаєте, якщо би Адам знав про наслідки своїх дій він би так вчинив? Думаю ні. А скажіть, який недолік знань у сьогоднішній день у людини про наслідки її життя, якщо вона не примириться з Богом? Знань достатньо. Є не бажання змінюватися та "думки про майбутнє", які насправді є самообманом та брехнею диявола і кінець таким речам у озері з вогню. Так яке покарання понесе людина яка має достатньо знань про наслідки своїх дій, якщо Адам поніс покарання не розуміючи наслідки своїх дій? Відповідаю. Гнів Бога в повній мірі, без жалю, буде вилитий на таку людину, і кінець її вже відомий від віку, це смерть фізична та перебування в муках пекла. Єдина втіха яка буде залишатися у людини це розуміння того що відбудеться Великий Суд який бачив апостол Іван. Але, я маю розуміння що цей Суд не витримає ніхто тому, що Бог відкриє кожну думку людини та її наміри, кожна нечиста думка, кожний не чесний вчинок, блуд, обман.. і все що зробила людина у своєму житті буде відкрито. Тікайте від цього суду. З нього одна дорога у озеро з вогню.
Знову повернемося до Адама. Якщо Бог покарав Адама за те що він зробив, що Бог заборонив, то, як покарає Бог людину за те, що вона не зробила те, що Бог повелів і повеліває зараз зробити, а саме, знайти шлях спасіння, покаятися в гріхах та не приходити на Суд, бо кінець вже відомий. Хіба потрібно людині щось заплатити Богу за своє спасіння, хіба потрібно робити над зусилля щоб вгодити Богу. Відповідь. Ні. Потрібно возлюбити Бога всім своїм життям та зненавидіти гріх. Хіба, залишити те, що нас вбиває та веде в вічне відчуження від Бога варте того щоб ми за нього боролися? Хіба, бажання мати вічне життя та бути сповненним любов'ю до Бога та людей не є тим що насправді потрібно людині? Для мене відповідь очевидна. Тільки це насправді потрібно людині- Бог і вічне життя. Все інше є другорядним. Допоки людина не зрозуміє цього і не стане на цей шлях, вона знаходиться під прокляттям і йде у напрямку двух смертей, фізичної і духовної. Як ми бачимо все те, що здається нам якби важливим у житті і де немає руху до Бога це сміття і пиль, і прийде час коли це буквально все стане сміттям і пиллю.
Підведемо риску у цьому питанні. Висновок. Моя особиста думка.
Немає сенсу у житті без Бога. Життя без Бога це уривок існування людини від народження до смерті наповненний речами які людина робить не завжди по своєму бажанню і які не мають сенсу. В Біблії це названо "суєтою суєт" та "життєвою гордістю" і кінець цьому смерть. Сталася підмінна понять що таке життя. Це почалося в Адамі і продовжується по цей час. Гріх настільки обмежив розуміння людини залишаючи в людській природі тільки бажання отримати "корзину життя", відбути марафон, набратися гріхів як песик блох і з відчуттям "виконаного обов'язку" пересилитися в пекло, потім на Божий Суд та в озеро з вогню. Ось така мрачна безнадійна перспектива для людини яка не примирилася з Богом. Питання. Як можна насолоджуватися існуванням, природою, дітьми, працею, всім тим хорошим що нас оточує, з думками про смерть? Як можна так жити? Не розумію. Точніш, розумію але, в повній мірі тільки тепер, коли став на шлях який йде у Божі обійми.
На протязі свого життя я все втрачав, те чи інше, людей, роботу, бажання, стимул до чогось, і не мав бажання за це боротися. Чому? Я завжди вважав що це є моя слабкість і я не повноцінний, не такий як всі, не вмію жити правильно плануючи "майбутнє".. але, тепер, дякуючи Богу, Йому хвала! Я зрозумів, що в моїй слабкості відкрилася сила Бога, який по Своїй великій любові до мене і по Своїй милості НЕ ПІДТРИМУВАВ мене у напрямку руху від Нього та у боротьбі за "повну корзину", за те, щоб мати наснагу боротися у житті та стати "успішним".. Амінь. Бог використовує мої внутрішні проблеми та не "пристосованість" до життя мені на благо. Бог крутий. Бог мудрий. Бог є любов. Я переконався.
Я завжди підозрював, що слова Господа Ісуса Христа мають велику глибину. Всі його притчі, повчання, історії, звернення мають багато рівнів глибини.. і кожний раз людина може відкривати в Його словах для себе щось нове. Так ось, апостол Іван в Об'явленні глава 3/15-16 передає слова Господа до Лаодокійської Церкви:
знаю твои дела; ты ни холоден, ни горяч; о, если бы ты был холоден, или горяч!
Но, как ты тепл, а не горяч и не холоден, то извергну тебя из уст Моих.
Хто як розуміє ці слова. Я розумію їх так. В цих словах Господь звертається до Церкви яка відпала від Нього і навіть сама цього не розуміє і Він попереджає, що таку Церкву Він виплюне. На мою особисту думку це стан більшості Церков нашого часу, теплі.
Холодний чи гарячий. Що означають ці слова? На мою думку, мова йде про людей які або настільки радикальні по відношенню до Господа(гарячі) що навіть роблять якісь дурниці - що занадто то не здраво. Це може бути що завгодно, коли людина не прислуховується до мудрих порад Біблії і не хоче щось змінити в своєму житті а робить щось, що вважає за правильне, але, маючи велику ревноту по Богові.
Також, мова йде про людину яка геть відпала від Господа(холодна) і грішить у всіх напрямках, вона холодна як труп але, в сердці розуміє що робить не правильно і мучиться від цього ставши "жертвою обставин", типо так.
Третій варіант, це християни які думають, що у них нормальні відносини з Господом(теплі) і які пристосували Євангеліє Ісуса Христа до свої життєвих потреб, і якби нічим у своїх діях не відрізняються бід більшості людей в світі, за винятком, що відвідують Церкву чи Дім молитви але, не мають бажання повністю віддати своє життя Господу, якби знайшли "розумну середину". Так ось, чого гарячий виграє на такому фоні від теплого, тому що пити гарячий чай приємніше ніж теплий, ти відчуваєш насолоду.. так, можна обпектися але, думаю, Господь відчуває цих людей і може їх змінити на краще. Так само і з холодним, приємніше пити холодний напій коли жарко, є відчуття, є сенс. Господь показує нам в Писанні що він жаліє нас коли ми барахтаємося в гріхах і бажає зцілити нас використовуючи наш стан для того, щоб ми переконалися, що тільки у Нього можна знайти зцілення від мук серця, тільки Господь може зцілити від гріха, простити, помилувати, підняти, втішити, дати надію. Висновок. У "гарячого" та "холодного" серця є надія, вони, час від часу, відчувають, що потребують виправлення і прощення, совість говорить їм про це і люди, є надія, що таких людей можна спасти. А яка надія на виправлення "теплої" людини яка не бачить, що вона "гола та сліпа"? Яким чином можна таку людину спасти? Тільки через проходження страждань. Тому і відбудеться Велика скорбота щоб пробудити теплих, тому і потрібні стаждання, тому і Господь допустить ці речі. Ок.
Але, я говорив про глибину слів Господа. Ці слова Господа про "гарячих" та "холодних" відносяться до Церкви, до християн. Моя особиста думка, що ці слова також можна віднести до не віруючих людей. І як приклад, слова Господа до фарисеїв, що блудниці та грішники йдуть попереду вас в Царство Небесне. Грішники йшли попереду "благочестивих фарисеїв та книжників" в Царство Небесне. Парадокс. "Гарячі" та "холодні" йшли попереду "теплих". Про що говорить нам це? Про безмежну любов Господа. Легше достукатися до серця грішника. Читач, якщо ти знаходишся в такому стані, що вважаєш себе останнім грішником, знай, ти ближче до Бога в цей момент ніж будь хто. Знай, за твої гріхи заплачено, ти викуплений від влади диявола, ти викупленний дорогою ціною, кров'ю Бога, Сина Божого Ісуса Христа. Ніщо не може стати на твоєму шляху до Бога у вічне життя. Ніщо не зможе вкрасти тебе з руки Господа Вседержителя. Тільки ти сам є твоєю головною проблемою, тільки ти робиш вибір. Знай, що Бог дає тобі вічне життя як дар. Що маєш ти дати Богу за це? Відвернутися від того що тебе вбиває, від гріха. Єдина умова яку Бог ставить перед людиною, залишити свої гріхи, і Бог, Своєю могутньою рукою приведе тебе туди де тебе люблять та чекають, туди де ніколи вже не проллється сльоза, туди де буде твій Небесний Отець. У вічність.
Хіба на це у тебе не вистачає часу?
Ищите же прежде Царства Божия и правды Его, и это все приложится вам.
Итак не заботьтесь о завтрашнем дне, ибо завтрашний сам будет заботиться о своем: довольно для каждого дня своей заботы.
(От Матфея, глава 6/33-34)
0 коментувати:
Дописати коментар